ТАТАРЧУК +

Павло Ковач (з Вальдемаром Татарчуком)
Номери
196×135 см, акрил на полотні, 2025

Павло Ковач служить у Збройних Силах України. Він працює в штабі, де до його обов’язків належить розгляд справ військовослужбовців, які вважаються зниклими безвісти на фронті. Кожному такому зникненню присвоюється певний реєстраційний номер. Ковач, який не полишив мистецької практики після мобілізації, використовує ці номери у своїх художніх акціях, викарбовуючи їх, зокрема, на лавровому листі. Картина, представлена на виставці, є результатом співпраці двох митців: Вальдемар Татарчук втілює образотворчий сценарій, розроблений Павлом Ковачем. Робота перегукується як з власною творчістю Ковача, так і з працями польського художника Романа Опалки (1931–2011). У середині 1960-х років Опалка розпочав реалізацію малярського проєкту під назвою «Opalka 1965 / 1 –», відомого як «Програма» (так називали його критики й сам митець). Опалка реалізував цей проєкт упродовж трьох з половиною десятиліть, аж до самої смерті. У «Програмі» він малював білою фарбою на полотнах послідовні числа, починаючи з цифри «1». Перша картина була виконана на чорному тлі; у наступних працях він продовжував відлік на сірому тлі, яке з кожним новим полотном ставало дедалі світлішим, поступово наближаючись до білого кольору. Згідно з концепцією Ковача, Татарчук працює на полотні такого ж формату (196 × 135 см), який використовував Опалка. Він повторює жест малювання чисел білим кольором, але трансформує його зміст. У роботах Опалки лічба мала екзистенційний вимір: картини функціонували як персональні годинники, що вимірювали власний час митця, який минає. У роботі, створеній у співпраці Ковача й Татарчука, за кожним числом прихована окрема людина, її трагедія й невідома доля; в абстрактні цифри вписано ландшафт сучасної, понівеченої війною України.

Павло Ковач нар. 1987, Ужгород (Україна). Закінчив Ужгородський художній коледж ім. А. Ерделі (2005) та Львівську національну академію мистецтв (2011). Переможець конкурсу МУХі (2012) та Festival IN-OUT (Гданськ, 2018). Співзасновник галереї Єфремова 26 та галереї Detenpyla. З 2012 року – засновник і учасник Відкритої групи. Група отримала головну премію PinchukArtPrize (2015), здобула спеціальну відзнаку Allegro Prize (2020). Відкрита група курувала український павільйон на Венеційській бієналі 2019 року та представляла Польщу на бієналі 2024 року під кураторством Марти Чиж. Він є одним з кураторів Львівського муніципального мистецького центру. Як учасник Відкритої групи він брав участь у багатьох виставках, середяких «Дика трава: Наше життя»(8-а Йокогамська трієнале, Японія, 2024), “Forever and a Day” (Амстердам, Нідерланди, 2024), «Наші роки, наші слова, наші втрати, наші пошуки, наші ми» (Львів, 2023).Живе та працює у Львові. З 2023 року він служить у лавах Збройних cил України.