Нікіта Кадан
Прапор (Дніпро), граніт, метал, 2025,
на задньому плані: Вальдемар Татарчук, Прапор, відео, 2016
Татарчук зустрічається з Нікітою Каданом на спільній царині дослідження прапора як дискурсу. Упродовж багатьох років Татарчук систематично поповнював колекцію коротких відеоробіт з національними знаменами: вирвані з ширшого контексту, адже зняті на тлі неба, –вони тріпочуть на вітрі або мляво звисають. Наведення камери на прапори в різних частинах світу ніколи не було результатом заздалегідь спланованого проєкту; швидше, цю практику можна розуміти як візуальну медитацію про взаємодію між простором, символами влади, які його виповнюють, та ідентичностями —індивідуальною й колективною. Скульптури Нікіти Кадана, які перегукуються з образами прапора, формують серію праць, яка постійно розширюється й розвивається від початку російської агресії проти України 2014 року. Відтоді художник працює з матеріалами, які були позначені чи трансформовані війною — розплавлені вибухами, розірвані вибуховою хвилею, прошиті кулями. Ця брутально сформована матерія стає основою «прапорів» Кадана: праць, які частково є знайденими об’єктами (found objects), а частково — матеріальними доказами у справі самої війни, яка досі триває. Метал, з якого виготовлено прапор, було привезено з теплоелектроцентралі (ТЕЦ) у Кривому Розі. Граніт, використаний для постаменту представленого на виставці прапора, походить із Коростишева — міста в Житомирській області, яке в травні зазнало масованої російської повітряної атаки, спрямованої проти цивільного населення. Коростишів відомий своїми гранітними кар’єрами й каменеобробними підприємствами, які, зокрема, виготовляють надгробки.
Метал для «Прапора» — уламки з однієї з ТЕС ДТЕК на Дніпропетровщині. Цю станцію, як і енергетичну інфраструктуру по всій Україні вже четвертий рік поспіль обстрілюють ракетами та дронами. Тільки ТЕС ДТЕК зазнали понад 210 ударів.
Нікіта Кадан народився у Києві у 1982 році. У 2007 закінчив Національну Академію Образотворчого Мистецтва і Архітектури, де навчався на відділені живопису у майстерні монументального мистецтва під керівництвом професора М. А. Стороженко. Автор скульптур та інсталяцій, живописних та графічних робіт. Член групи художників Р.Е.П. та кураторського й активістського об’єднання Худрада. Живе та працює у Києві.