Для Станіслава Туріни рисунок відіграє важливу роль. Це майже машинальне письмо, у котрому автор рефлексує над політичними, соціальними та мистецькими процесами в країні. Графіка дозволяє йому ставити важливі екзистенційні питання і знаходити там відповідь на них. У своїй роботі Вальдемар Татарчук відтворює рисунки Станіслава Туріни, масштабуючи, але при цьому лишаючи такими ж невеликими та незначними.
Татарчук коментує: «Створити ці скульптури мене надихнула розповідь Стаса. Він багато років тому почав робити невеликі об’єкти, які мали бути його моделями для рисунків, хоча зрештою він ніколи не використав їх у такий спосіб. Я вирішив перевернути цей процес і відтворити його рисунки з циклу “Нескінченний натюрморт” у формі скульптур, попри те, що я не скульптор». Цей жест дозволяє звернути увагу на те, що залишається непоміченим, а також підкреслює значущість праці митця як важливої інтелектуальної рутини, що ускладнюється під час війни.
Інсталяція «Палки, палиці, палки» була вперше представлена як мистецька робота у 2024 році в межах персональної виставки митця «Кілька кілограм виставок» зі змінною експозицією. Ці палки, гілки, батіг, указки, вудиця, парасоля, зламана швабра та інші об’єкти були зібрані в різний спосіб протягом тривалого часу. Кожна з них має свою історію і водночас не означає нічого. Та у галерейному просторі не є випадковими, вони говорять і про невипадковість життя та відсилають до практик Артема Бадулаєва, Дениса Панкратова, Дар’ї Кузьмич, Юрія Кручака, Юлії Костєрєвої, Каті Лібкінд та Тіберія Сільваші, випадково переглядаючи спадок «Колективний дій» всередині себе.Митець, що працює із життям як живим матеріалом, дає можливістьглядачеві подумати над тим, чим є прості предмети, яке значення часом відіграють «непотрібні» та «зайві» речі, що взагалі є «зайвим», а такожпро те, що робить старі дерев’яні рогатки найбільш цінними з-поміжусіх дорогих речей.
Станіслав Туріна нар. 1988, Макіївка, Донецька область. Художню освіту здобув на кафедрі скла Львівської національної академії мистецтв (2005–2011). У своїй практиці послуговується різними медіа: графіті, скло, кераміка, рисунок, інсталяція, перформанс, шиття та вишивка, текст. У 2010 році Туріна співзаснував фестиваль вуличного та графіті-мистецтва — Black Circle. Також був дотичний до створення двох самоорганізованих галерей — галерея «Detenpyla» та галерея «Єфремова, 26». У 2012-му спільно з Юрієм Білеєм, Антоном Варгою, Павлом Ковачем молодшим, Олегом Перковським та Євгеном Самборським створили колектив «Відкрита група». У 2018-му Станіслав Туріна спільно з художницею Катериною Лібкінд заснував майстерню «Ательєнормально». Лауреат Премії імені Казимира Малевича (2025).